Експерт 3

Політичної партії "Успішна країна"

КОММЕНТАРИИ ЭКСПЕРТА К ПРИНЦИПАМ
Чи є підставою для відмови суб'єкту господарювання в реєстрації платником єдиного податку наявність в його статуті таких видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування?

Bідповідно до п.299.6 ст.299 Податкового кодексу підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є, зокрема, невідповідність такого суб'єкта вимогам, які встановлені ст.291 цього Кодексу. Пунктом 291.5 ст.291 визначено види, що не дають права юридичним особам бути платниками єдиного податку при їх здійсненні. Юридичні особи - платники єдиного податку відповідно до пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів при здійсненні видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним ) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності. Отже, наявність в статуті юридичної особи таких видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, не є підставою для відмови в реєстрації його платником єдиного податку за умови, що такі види діяльності не здійснюються суб'єктом господарювання. ***Відповіді, надані експертами партії "Успішна країна", підготовлені в рамках обговорення концепції Справедливого Податкового кодексу і носять рекомендаційний характер.

Детальнее
Які застосовуються санкції (відповідальність) за недотримання закону в частині земельного податку та/або орендної плати?

Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків) - штраф у розмірі 170 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Повторне протягом року вчинення такого порушення особою щодо якої застосовано штраф - штраф у розмірі 1020 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. У разі несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з плати за землю (земельного податку або орендної плати) нараховується: - пеня з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки НБУ; - штраф у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання; - штраф у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання. Адміністративна відповідальність - неподання або несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) - штраф у розмірі від 85 до 170 грн. (від 5 до 10 нмдг.). У разі повторного вчинення такого правопорушення особою, піддана адміністративному стягненню - штраф у розмірі від 170 до 255 грн.(від 10 до 15 нмдг). Кримінальна відповідальність - умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів ) - штраф у розмірі від 1700 до 425000 грн. з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна або без такої залежно від тяжкості злочину. ***Відповіді, надані експертами партії "Успішна країна", підготовлені в рамках обговорення концепції Справедливого Податкового кодексу і носять рекомендаційний характер.

Детальнее
Как платить налоги?

Шановний Тимуре! Платити податки необхідно, відповідно до норм Податкового кодексу України (надалі ПКУ). Він вступив в дію з 1 січня 2011 року. Якщо розглядати бажання займатись підприємницькою діяльністю, то для фізичних осіб - підприємців ПКУ передбачений розділ XIV "Спеціальні податкові режими" відносно єдиного податку. Платники єдиного податку розділені на 4 групи. Перша група – фізичні особи - підприємці, що займаються виключно роздрібним продажем товарів. Друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють діяльність з наданням побутових і інших послуг населенню та іншим платникам єдиного податку. Третя група - фізичні особи - підприємці і юридичні особи. Четверта група - в четверту групу можуть бути віднесені виключно виробники сільськогосподарської продукції. Четверта група - це результат трансформації фіксованого сільськогосподарського податку. Велике спасибі за співпрацю! ***Відповіді, надані експертами партії "Успішна країна", підготовлені в рамках обговорення концепції Справедливого Податкового кодексу і носять рекомендаційний характер.

Детальнее
Доброго дня! Підприємець 2 групи, що сплачує єдиний податок, переходить на третю групу з 1-го липня і збирається надавати послуги за кордон фірмам і підприємцям і отримувати грошову винагороду за послуги в іноземній валюті на валютний рахунок. Чи має він право до 1-го липня, тобто до переходу на третю групу, отримати інвалютні доходи і мати змогу користуватись у своїх цілях цими надходженнями як в Україні, так і за кордоном? А також, прохання роз"яснити як правильно підприємцю третьої групи (неплатник ПДВ)

Доброго дня, Олександро! Статтею 42 Господарського кодексу України (далі – ГК України) визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до ст.43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (ст.44 ГК України). Згідно із ст.1 Закону України від 16.04.1991 № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі – Закон № 959-XII) зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України "Про підприємництво". Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи (ст.5 Закону № 959-XII). Відповідно до п.291.3 ст.291 Податкового кодексу України (далі – Податковий кодекс) юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Пунктом 291.5 ст.291 Податкового кодексу визначені види діяльності, здійснюючи які, суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), не можуть бути платниками єдиного податку, серед яких видів діяльності є зокрема виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів. Платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за звітним періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми (пп.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу). Відповідно до п.291.4 ст.291 Податкового кодексу до другої групи платників єдиного податку відносяться фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень. Враховуючи вищенаведене, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку може здійснювати зовнішньоекономічну діяльність як на території України, так і за її межами, за умови, що ним не здійснюються види діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування та дотримання умов щодо перебування на відповідній групі платника єдиного податку. Відповідно до п.5.6 «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» затвердженої постановою Правління НБУ 12.11.2003 №492 зарахування коштів на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи-резидента, яка є підприємцем, та використання коштів з цього рахунку здійснюються за режимом поточного рахунку в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів. Згідно з п.292.1 ст.292 Податкового кодексу доходом платника єдиного податку є: 1) для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності; 2) для юридичної особи - будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому, датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п.292.6 ст.292 Податкового кодексу). У підпункті 292.5 ст.292 Податкового кодексу зазначено, що дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу. Крім цього, також необхідно пам’ятати про терміни здійснення розрахунків по ЗЕД контрактам та обов’язкову продаж частини валютної виручки. Ці обмеження та обов’язки розповсюджуються на платників єдиного податку, так як і на інших суб’єктів ЗЕД. Так, відповідно до статті 387 ГК України, суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності після сплати передбачених законом податків та зборів (обов’язкових платежів) самостійно розпоряджаються валютною виручкою від проведених ними операцій, крім випадків запровадження Національним банком України вимоги щодо обов’язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті. Згідно з ст.1 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі – Закон №185) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності – з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті. Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті (ст.2 Закону №185). Порушення резидентами, крім суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) (ст.4 Закону №185). Постановою Правління НБУ від 07.06.16 №342 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (далі – Постанова НБУ №342) встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова НБУ №342 набрала чинності з 09.06.2016 та діє до 14.09.2016 включно. Отже, на період з 09.06.2016 до 14.09.2016 включно розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів (робіт, послуг), повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Установити вимогу щодо обов’язкового продажу на мiжбанкiвському валютному ринку України надходжень в iноземнiй валютi iз-за кордону на користь юридичних осiб, якi не є уповноваженими банками, фiзичних осiб-пiдприємцiв, iноземних представництв (крiм офiцiйних представництв), на рахунки, вiдкритi в уповноважених банках для ведення спiльної дiяльностi без створення юридичної особи, а також надходжень в iноземнiй валютi на рахунки резидентiв, вiдкритi за межами України на пiдставi iндивiдуальних лiцензiй Нацiонального банку України. Надходження в iноземнiй валюті, зазначені в абзаці першому цього пункту, підлягають обов’язковому продажу на мiжбанкiвському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, у розмiрi 65 відсотків. Решта надходжень в iноземнiй валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів i використовується ними відповідно до правил валютного регулювання (п.2 Постанови НБУ №342). Крім вищезазначеного, для фізичної особи підприємця дуже важлива відповідність формулювань предмету договору тим видам діяльності, які вказані у підприємця в держреєстрі, та які поширюються на його діяльність як платника єдиного податку. Ця специфіка стосується підприємця як при експорті їм послуг, так і для внутрішніх договорів, що укладаються ним в Україні. Неточне формулювання може призвести до ризиків додаткової сплати податків - ПДВ або податку з доходів фізичних осіб. Необхідно також пам’ятати, що фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку не можуть здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) через електронні платіжні системи, у тому числі через системи WebMoney, Transfer, Интернет.Деньги, UkrMoney, RBKMoney, Яндекс.Деньги, QIWI, E-gold або інші «електронні гроші». Адже, відповідно до п.291.6 ст.291 Податкового платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). Згідно з п.1.4 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Олександра, сподіваємося, що наша відповідь допоможе Вам, а також запрошуємо Вас прийняти участь у розробці нового Податкового кодексу. Спільними зусиллями ми відновимо справедливість та змусимо олігархів платити податки нарівні з усіма. Ми глибоко переконані, що успіх України – це успіх кожного її громадянина. Тому партія «Успішна країна» поставила собі за мету створити такі умови, щоб кожен підприємець мав можливість реалізувати себе в Україні, щоб кожен українець, справедливо сплачуючи податки, мав можливість будувати своє власне майбутнє, майбутнє держави та бути впевненим у завтрашньому дні. ***Відповіді, надані експертами партії "Успішна країна", підготовлені в рамках обговорення концепції Справедливого Податкового кодексу і носять рекомендаційний характер.

Детальнее
Не пойму, чем плоха идея рынка земли? Олигархи все скупят? Возможно, но тот же сельский житель может не продавать, или продать другому, по более высокой цене.

Дякуємо Вам за висловлену думну з питання ринку землі. Продаж або відчуження земель, в тому числі сільськогосподарського призначення, суперечить статті 13 Конституції України, згідно з якою «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу». Тому цілком зрозуміло, з яких причин в грудні 2015 було продовжено мораторій на відчудження земель сільськогосподарського призначення. Крім обовязкового внесення змін до Конституції України, має бути розроблена законодавча база. На сьогодні проект закону "Про оборот земель сільськогосподарського призначення" винесений Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) на громадське обговорення. Повинні бути доопрацьовані питання як саме і в яких нормах мають бути закріплені правила обороту землі як найціннішого активу Українського народу, визначені правила роботи земельного банку, аграрної біржі та інші питання. Треба також розробити механізм протидії схемам рейдерського захвату земель. ***Відповіді, надані експертами партії "Успішна країна", підготовлені в рамках обговорення концепції Справедливого Податкового кодексу і носять рекомендаційний характер.

Детальнее
Скасування единого соц1ального внеску, який по сут1 е податком на розходи, 1 примушуе виплачувати зп в конвертах.

Шановний Сергію! Згідно зі статтею 1 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14.01.1998 №16/98-ВР (далі – Закон №16/98-ВР) загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Статтею 21 Закону №16/98-ВР визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок на пенсійне страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, медичне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, страхування на випадок безробіття, який в обов'язковому порядку сплачується страхувальниками з метою забезпечення реалізації прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за соціальним страхуванням. Розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування має забезпечувати застрахованим особам виплати та надання соціальних послуг, передбачених законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для здійснення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; компенсацію адміністративних витрат на забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування. Основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до цих Основ є внески роботодавців і застрахованих осіб (ст.20 Закону №16/98-ВР). Відповідно до п.1 частини першої ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. З урахуванням вищенаведеного, не можна скасовувати єдиний соціальний внесок, тому що, за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: 1) пенсійне страхування: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; 2) медичне страхування: діагностика та амбулаторне лікування; стаціонарне лікування; надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення; профілактичні та освітні заходи; забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли особливо важкі операції або мають хронічні захворювання. Обсяг послуг, що надаються за рахунок коштів обов'язкового медичного страхування, визначається базовою та територіальними програмами обов'язкового медичного страхування, які затверджуються в порядку, встановленому законодавством; 3) страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності; допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); допомога по вагітності та пологах; 4) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; 5) страхування від безробіття: допомога по безробіттю; відшкодування витрат, пов'язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією; дотація роботодавцю для працевлаштування безробітних, у тому числі молоді на перше робоче місце; допомога на поховання безробітного; профілактичні заходи, спрямовані на запобігання настанню страхових випадків. ***Відповіді, надані експертами партії "Успішна країна", підготовлені в рамках обговорення концепції Справедливого Податкового кодексу і носять рекомендаційний характер.

Детальнее
1 2